Фонд майбутніх поколінь України

Що запропоновано і Як ефективно реалізувати план Президента

Створенням Фонду Президент хоче вирішити проблему бідності українського населення та зупинити міграцію. Хоча Фонд планується створити на основі міжнародного досвіду, норми які визначають його функціонуванні іноді доволі далекі від міжнародної практики. Ідея виглядає позитивною, але багато норм законопроекту викликають питання і потребують покращення.

Що пропонує Президент

Глава держави подав до Верховної Ради Проект Закону “Про економічний паспорт” і визнав його “невідкладним”. Тобто як тільки завершиться його попередній розгляд та доопрацювання проект буде включено до порядку денного найближчого пленарного засідання ВРУ і розглянуто позачергово.Це важливий проект для Президента, голосування по якому він буде “просувати”. І у разі прийняття, закон матиме вагомі наслідки як для бюджету, економіки так і для громадян. Розберемо детально, що пропонується.

Проект передбачає створення Фонду майбутніх поколінь. Він буде акумулювати кошти на індивідуальних рахунках самих молодих українців.

Гроші будуть:

• надходити з Державного бюджету
• інвестуватися
• виплачуватимуться по досягненню 18 років.

Зазначається, що джерелом цих коштів мають бути надходження від рентних платежів.

За загальними характеристиками схема роботи схожа на приватний пенсійний фонд. Внески до фонду здійснює “роботодавець” (уряд) на індивідуальні рахунки “працівника” (дітей та підлітків), а отримати кошти можна тільки у випадку досягнення “пенсійного віку” (повноліття).

Звідки взялася ідея Фонду

Концепція “фондів національного багатства” не унікальна. Такі фонди функціонують в Кувейті, Саудівській Арівії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Гонконзі, Сінгапурі, Китаї. Їх цільове призначення часто різниться: збереження багатства для наступних поколінь, управління міжнародними резервами країни або залучення інвестицій в країну.Головна характеристика яка часто пов’язує такі країни: профіцит урядових фінансів та незначне боргове навантаження уряду. Часто такі фонди покликані керувати “надлишковими ресурсами” від сировинних надходжень з розрахунком їх збереження для наступних поколінь.

Саме тому поміж країн, що мають найбільші за розміром фонди немає хронічних дефіцитів або високого боргового навантаження. Що, навпаки, характерно для України.

Наперед можна сказати, що фонди національного багатства не були рішенням проблеми бюджетного дефіциту, а навпаки виступали наслідком профіцитного бюджету. В контексті України це формулює перший ризик застосування такого інструменту: розширення дефіциту бюджету.

Як функціонують подібні фонди: на прикладі Норвегії

З огляду на світовий досвід, найбільш відомим є норвезький Глобальний урядовий пенсійний фонд. Це найбільший суверенний фонд у світі з активами $1,4 трлн, що в 3,5 рази більше за ВВП країни. По іншому – це $250 тис. на громадянина або половина від ціни звичного сімейного будинку на 150 кв. м. За заявами самого фонду він володіє 1,5% акцій всіх публічних компаній світу.Фонд було створено невдовзі після рецесії в економіці, яка була викликана різким падінням ціни на нафту у 1986 році. В той час економіка Норвегії суттєво залежала від нафтових надходжень і потрапила в рецесію слідом за падінням сировинних доходів.
Фонд засновано в 1990 р, а перші ​​кошти надійшли в 1996 р. Він був покликаний захистити урядові фінанси від коливання надходжень від енергоносіїв та виступити в ролі фінансового резерву для поточних і майбутніх поколінь.Всі надходження уряду від видобутку енергоресурсів на території Норвегії спрямовуються напряму до фонду. Надходження закріплені законом та не залежать від рішень уряду/парламенту щодо центрального бюджету.До 1998 р. кошти фонду управлялися Міністерством фінансів та інвестувалися аналогічно до міжнародних резервів країни. В результаті всі активи було вкладено в урядові облігації за кордоном. Що очікувано не приносило вагомих доходів та обмежувало інвестиційні можливості.На початку 1998 р. операційне управління передано до окремого новоствореного органу Norges Bank Investment Management (частина центробанку), який сфокусований виключно на виконанні інвестстратегії Фонду.Фактичне управління коштами здійснюють не працівники урядових структур, а зовнішні менеджери/групи менеджерів. Головною ціллю Norges Bank Investment Management є пошук та найм досвідчених на конкретних ринках/темах/регіонах інвестиційних менеджерів, яким надається мандат на інвестиції від імені Фонду на певну частку його капіталу. За довгу історію кошти управлялися понад 300-ми різними зовнішніми менеджерами.За перші 20 років такого підходу (перші інвестиції зовнішніх менеджерів відбулися у 1999 році) дохідність склала 2,1% понад бенчмарка. Залежно від напряму/ринку бенчмарки різняться, але зазвичай вони встановлюються на рівні дохідності вагомої частини загального ринку, наприклад, динаміка індексу 80% публічних компаній країни.
Комісія управляючих за свої послуги в середньому склала 0,38% від активів (фіксовані 0,18% за управління та додаткові 0,2% за досягнення результату).
Чиста дохідність інвестицій фонду становила 1,8% річних понад бенчмарк.В залежності від форми та розміру інвестиційних менеджерів результати різняться. Так,

• приватні менеджери забезпечували перевищення бенчмарку на 2,6%;
• публічні менеджери, що торгуються на біржі на 1,1%;
• страхові і банківські установи на 1,8% (Рис. 1).

Розподіл дохідності також притаманний і залежно від розміру зовнішніх менеджерів на їх ринку. Великі за розміром активів управляючі показують найнижчу дохідність, а найвищу – середні.

Рис 1. Дохідність в залежності від типу зовнішнього менеджера

Правління Фонду пояснює це тим, що приватні фірми, де приймають участь безпосередні власники бізнесу, часто мають кращу культуру прийняття рішень і кращу структуру стимулювання. Що характерно і для середнього по розмірам бізнесу. Але малі за розміром активів управляючі мають обмежений вибір “інструментів”, що зменшує їх результативність.

Інвестує Фонд ВИКЛЮЧНО В ЗАКОРДОННІ АКТИВИ, що видно з його назви. В першу чергу це покликано диверсифікувати вкладення від “внутрішньої економіки”. Тобто становище фондів багатства і коштів майбутніх поколінь немає напряму залежати від економічної ситуації теперішніх поколінь, в іншому випадку це викривлює логіку фонду “майбутнього”. Разом з тим орієнтація на зовнішні ринки дозволяє уникнути викривлень на національному ринку, оскільки значний за обсягом фонд фактично може монополізувати певні ринки і таким чином “знищити” їх.

Наразі інвестиції Фонду розміщені в 72 країнах в семи регіонах:

• 72% портфелю складають акції,
• 25% облігації,
• 3% нерухомість.

Близько 40% всіх інвестицій для кожного типу активів розташовані в США.
Найбільші інвестиції – компанії MAGMA. Фонд тримає близько 1% акцій Microsoft та Apple.

Кошти з Фонду можуть бути перераховані до бюджету центрального уряду тільки у разі рішення Парламенту. Обсяг таких перерахувань за рік не може перевищувати очікувану річну дохідність, яка восени 2017 р. була встановлена на рівні 3%. Це означає, що навіть при максимально можливих обсяг перерахувань обсяг капіталу Фонду не буде скорочуватися. Фактично витрачатися може лише частина отриманого річного доходу.

Розглянемо за такою самою логікою проект Фонду майбутніх поколінь.

Що пропонує законопроект та що можна зробити краще

Як зазначається в законопроекті, мета українського Фонду: підвищення економічного рівня життя громадян України. Мета важлива для коректного формування необхідної системи.Проте вже в перших частинах законопроекту є теза: “Держава зможе створити механізми для розміщення ресурсів у великі довгострокові інвестиційні проекти”.

Тобто, з однієї сторони є інтереси всіх громадян України, які можуть виграти від «великих довгострокових інвестиційних проектів», а з іншої сторони інтереси бенефіціарів Фонду, дітей, які в майбутньому будуть отримувати підтримку Фонду. Тут може бути конфлікт інтересів. Адже бенефіціарів Фонду цікавить максимізація його доходів. А реалізація «великих довгострокових інвестиційних проектів» взагалі може не припускати ніякої дохідності.

Більш того, чим буде володіти Фонд, якщо його гроші спрямують на реалізацію великих довгострокових інвестиційних проектів – долями в них, зобов’язаннями або іншими активами? І хто і як буде контролювати ефективність реалізації цих проектів, а також надійність та безпеку таких інвестицій?

Варто також зазначити, що у світі наразі немає дефіциту фінансових ресурсів. Залучення довгострокових ресурсів на реалізацію інвестпроектів потребує побудови ефективної правової та судової системи для інвесторів. А це завдання потребує інших рішень та не має прямого відношення до Фонду.

Звідки Фонд отримуватиме кошти

Запуск Фонду планується у 2023 році. Прийняття законодавства щодо його функціонування має відбутися вже цього року. Рахунки у Фонді матимуть громадянин України, народжені з 1 січня 2019 року. Саме на індивідуальні рахунки учасників і будуть зараховуватися кошти.Законопроект передбачає, що кошти надходитимуть від сплати рентних платежів. Платежі надходитимуть до спеціального фонду Держбюджету, тобто надходження коштів буде привязане до конкретного напрямку їх витрачання.

У кінцевому варіант, із поступовим збільшенням відсотків, джерела коштів наступні:

• 70% рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення,
• 95% рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату,
• 100% рентної плати за користування надрами в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Проте незважаючи на чітке визначення джерел надходження коштів пропонується, що обсяг відрахувань складатиме дві мінімальні заробітні плати, що встановлені законом на 1 січня року. Так, перший внесок у 2023 році становитиме орієнтовно 21,8 млрд грн з розрахунку 2-х розмірів мінімальної заробітної плати та прогнозної статистики народжуваності.

В підсумку опис джерел вступає в логічну протилежність до обсягу відрахувань. Якщо джерела чітко фіксовані і складаються з рентних платежів, що мають цільове спрямування, тоді їх обсяг не може бути фіксований до інших параметрів, на що вказують інші норми законопроекту.

У разі якщо платежі будуть прив’язані до розміру МЗП це створить низку ризиків, як для фінансів Фонду так і Держбюджету:

• обсяг рентних платежів залежить від обсягів видобутку та ціни ресурсів на ринку. Це може створити додатковий дефіцит бюджету у кризові роки, коли рентна плата не покриватиме відрахування до Фонду,
• привязка до обсягу рентних платежів може значно збільшити відрахування до Фонду у періоди зростання ринкових цін на сировину,
• як зазначається в самому законопроекті привязка рентних платежів до Фонду дозволить полегшити комунікації між бізнесом та владою щодо ставок ренти. У разі якщо обсяг відрахувань до Фонду не буде залежати від розмірів рентних платежів, зв’язок втрачається. І сенс включати норму про ренту в такому разі відсутній.

В підсумку найбільш раціональним рішенням є закріплення чітких надходжень за Фондом – відсотки від рентних платежів, які не будуть залежати від короткострокових рішень влади щодо соціально-економічної політики, не створюватимуть додаткове навантаження на Держбюджет і не позбавить видобувників інтересу розвивати бізнес.

Обсяг накопичень на індивідуальних рахунках учасників має обчислюватися виходячи з середньорічного обсягу відрахувань у Фонд в розрахунку на особу за визначений проміжок часу. Це дозволить врівноважити між собою період зростання та зменшення надходжень ренти до бюджету, що залежатимуть як від стану економіки України так і цінової ситуації на міжнародних ринках.

У разі якщо виплати до Фонду залежатимуть від МЗП чи інших нормативних значень це перетворить Фонд на ще одну варіацію “солідарної пенсійної системи” в якій накопичення для майбутніх поколінь будуть формуватися від податків, що сплачують поточні, оскільки вони формують Держбюджет, а обсяг відрахувань не залежить напряму від обсягу надходжень рентних платежів і буде гарантований у визначених обсягах.

Як писали вище, модель прив’язки до нормативних значень створить суттєві фіскальні ризики для Держбюджету. У разі якщо б подібний Фонд було запущено 2003 р. обсяг відрахувань в 2017-2019 роках досягав би обсягів дефіциту Держбюджету. Стагнація рентних надходжень збільшила б боргове навантаження на урядові фінанси (Рис. 2). Модель чітко фіксованих обсягів виплат формує загрозу сталості урядових фінансів саме в кризові для Держбюджету роки, коли надходження зменшуватимуться.

Рис 2. Модель відрахувань до фонду

Хто і як буде управляти Фондом

Відповідно до законопроекту система управління Фондом схожа до системи недержавного пенсійного забезпечення.Управління Фондом та контроль за його діяльністю буде здійснювати Рада Фонду, яка складатиметься з п’яти осіб строк повноважень яких складає 5 років. Вони обиратимуться за результатами конкурсу. Конкурсна комісія складатиметься з 5 осіб по одному представнику від Президента, НБУ, КМУ, НКЦПФР та профільного Комітету ВРУ.
До головних повноважень (обов’язків) Ради Фонду належить:
– управління та контроль за діяльністю Фонду;
– розробка та затвердження інвестиційної декларації й аналіз ефективності управління активами Фонду;
– обрання компанії з управління активами Фонду, адміністратора та зберігача;
– затвердження та контроль за дотриманням максимального розміру витрат на обслуговування Фонду, що не можуть перевищувати 0,5% чистої вартості активів;
– подання до КМУ та НКЦПФР звіту про свою роботу.Адміністратором Фондом, тобто безпосереднім управителем операційними питаннями може бути:

• адміністратор Єдиного соціального реєстру, що визначається КМУ та забезпечує функціонування системи економічного паспорта. Тобто він аналізує та прогнозує сплату державних внесків, складає первинний перелік учасників Фонду який передає адміністратору;
• юридична особа, яка на 100% належить державі й має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Доцільність такого обмеження вибору незрозуміла. Адміністратор – це ліцензована діяльність. Чому приватний адміністратор не може виконати такі функції з точки зору законодавців, відкрите питання. Також це може потребувати створення нового підприємства і додаткових витрат з Державного бюджету.
Як один з варіантів, адміністрування Фонду можна передати до НБУ – органу державного управління. Центральний банк має свій корпоративний фонд в якому є адміністратором і має відповідну на це ліцензію. Це у разі якщо необхідно забезпечити наявність вибору до вже наявного адміністратора Єдиного соціального реєстру.
Головні обов’язки Адміністратора:

• здійснювати адміністрування Фонду;
• вести персоніфікований облік учасників;
• зараховувати державні внески на індивідуальні рахунки учасників;
• здійснювати виплати учасникам;
• щоденно оприлюднювати на власному веб-сайті показники діяльності Фонду;
• щоденно аналізувати ефективність загальних нормативів інвестування коштів Фонду та напрямів інвестування коштів;
• вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність Фонду.

Законопроект передбачає, що Зберігачем активів Фонду може виступати виключно державний банк. Знову таки питання, чому приватні банки маючи відповідну ліцензію не можуть виконувати ці функції, не зрозуміло.
Це звужує вибір зберігача, враховуючи що державні банки не мають ні репутаційних, ні організаційних, ні технологічних переваг над приватними, це погіршує становище Фонду. Також, це передбачає, що для забезпечення функціонування Фонду в Україні обов’язково має бути державний банк. Що суперечить стратегії приватизації державних банків яка визначена і реалізується органами влади.

Головне питання щодо управління Фондом це орган який прийматиме інвестиційні рішення на практиці. Згідно з прикладом недержавних пенсійних фондів рішення щодо інвестицій в Фонді майбутніх поколінь буде приймати компанія з управління активами, яка обиратиметься Радою фонду.

Проте як показує світовий досвід суттєві за обсягом Фонди, особливо ті, що мають національне значення, доцільно передавати в управління одночасно до декількох управляючих. Таку практику застосовують не лише фонди національного багатства, а і інші установи.

Наприклад, Массачусетський технологічний інститут, один з найкращих в світі, лідирує і за прибутковістю своєї інвестиційної діяльності. Але самостійно університет не інвестує і не наймає єдину компанію з управління активами.
Команда університету, яка відповідає за інвестиційну діяльність сфокусована на пошуку зовнішніх управляючих, які спеціалізуються на окремих ринках/активах. Управління активів від імені університету здійснюють десять різних управляючих.
Аналогічна система притаманна багатьом іншим подібним фондам.

Залучення до управління коштами фонду декількох управляючих, в т. ч. закордонних, матиме такі переваги для Фонду:

• розподіл ризиків, помилка одного з управляючих не буде впливати на всі активи Фонду разом;
• уникнення залежності Фонду від економічного та юридичного становища однієї компанії з управління активами;
• створення додаткових стимулів для розвитку конкурентного ринку управління активами в Україні;
• наявність декількох управляючих дозволить порівнювати результативність та якість управління і більш ефективно приймати рішення щодо залучення нових управляючих або перерозподіл активів Фонду між різними управляючими;
• зменшення корупційного ризику, оскільки наявність декількох незалежних управляючих ускладнює змову між членами Ради фонду та компанії з управління активами.

Куди будуть інвестувати

Законопроект передбачає що активи фонду можуть складатися з трьох категорій:
– грошових коштів,
– цінних паперів,
– інших активів передбачених законодавством.
Далі вказується, що активи у формі цінних паперів складаються з державних облігацій України.У такому формулюванні законопроект може призвести до того, що основним напрямком інвестування будуть ОВДП/ОЗДП та “великі довгострокові інвестиційні проекти“, що не є оптимальним рішенням.
В першу чергу, суворе обмеження доступних інструментів наперед звузить інвестиційні можливості, відповідно і дохідність інвестицій, що суперечить поставленій цілі.Закріплення переліку інвестиційних інструментів ДО формування стратегії інвестицій, викривлює логіку прийняття рішень з інвестування. Варто просто зазначити, що активами Фонду можуть бути будь-які законні інвестиційні інструменти згідно з інвестиційною декларацією, що затверджена Радою Фонду.Разом з тим у разі концентрації активів Фонду в ОВДП/ОЗДП це може призвести до суттєвого викривлення цього ринку.
Наприклад, якщо б аналогічний Фонд був запущений 2003 року, відповідно перші виплати відбулися б в 2021 р., то накопичені за цей час внески разом з інвестиційним прибутком, згідно з дохідності ОВДП, склали б близько 800 млрд грн.
Це становить більше 70% від осбягу ОВДП, що наразі знаходяться в обігу. Фактично при такому підході і інвестуванні переважно в ОВДП, їх ринок був би паралізований, дохідність облігацій відірвалася б від ринкових факторів, а інші учасники фінансової системи втратили б головний напрям фінансових інвестицій в Україні.Оптимальним рішенням відповідно до міжнародного досвіду та цілі максимізації виплат учасникам Фонду, були б інвестиції в міжнародні класи активів: акції відомих компаній, біржові фонди (ETF), нерухомість, урядові та комерційні облігації.Інвестиції в міжнародні активи дозволили б досягти таких переваг:

• максимізація майбутніх виплат учасникам Фонду;
• уникнення викривлень на національному ринку, до чого може призвести поява суттєвого за розміром активів фонду підтримуваного урядом (саме це, наприклад, стало головним чинником для норвезького Глобального урядового пенсійного фонду);
• збереження стимулів щодо покращення інвестиційної політики для залучення в Україну інвестицій і уникнення “паразитування” уряду на активах Фонду.

У разі збереження поточних положень доцільність створення Фонду піддається сумнівам. Тоді головним напрямом інвестицій буде кредитування Держбюджету під приводом доброї мети.
Тобто кошти надходять у Фонд, а потім повертаюся до Держбюджету у вигляді позик, які необхідно обслуговувати. В такому разі сутність Фонду зводиться до “спеціального рахунку в Держбюджеті” на якому будуть обліковуватись активи, що підлягатимуть виплаті громадянам України по досягннню 18 років.

Досвід функціонування фондів у світі, які мають соціальне значення, можна систематизувати наступним чином:

• Фокус на міжнародних ринках активів.
• Розподіл ризиків та забезпечення постійної конкуренції між управляючими

Все це забезпечує найвищий рівень ефективності діяльності Фонду і відповідно максимальну дохідність зважену на ризик. Саме така система і відповідає цілі, що поставлена перед Фондом.

Хто і на що може витратити кошти з Фонду

Кошти з Фонду будуть виплачуватися всім учасникам по досягненню 18 років. За умови, що учасник буде громадянином України та постійно проживав на території України протягом останніх 5 років.Виплата буде здійснюватися з індивідуального рахунку учасника. Важлива норма, що пропонується – виплата не може бути меншою від загальної суми внесків, сплачених до Фонду на користь учасника.
Остання норма видається зайвою та має незначне економічне обгрунтування. До перших виплат в 2037 році кошти будуть знаходитися у Фонді 15 років. Обсяг коштів може бути менше сплачених внесків тільки у разі стабільно негативної дохідності або суттєвої кризи в економіці, що знецінить активи в певний рік.Питання негативної дохідності має вирішуватися ефективною системою інвестування, а не шляхом додаткових фінансових гарантій з Держбюджету.
Додаткові виплати з Держбюджету для покриття “втрат” у період кризи це ще один фіскальний ризик для урядових фінансів. Норма буде збільшувати навантаження на Держбюджет у кризові роки. Вирішення цього питання лежить в площині ефективного менеджменту. Інвестиційна політика має фокусуватися на балансуванні ризику-дохідності, і має передбачати менші втрати у кризові роки ніж широкий ринок. Також не обов’язковість забирати кошти по досягненню 18 років і можливість залишити їх в управлінні дозволить бажаючим зачекати відновлення вартості своїх активів.Законопроект передбачає, що кошти можна буде витратити виключно на наступні цілі:

• оплата навчання
• купівля житла в Україні
• переказ коштів на рахунок у системі недержавного пенсійного забезпечення
• лікування (можна і до досягнення 18-річного віку у разі тяжких захворювань)

Логіка таких обмежень зрозуміла. Але в той же час це суттєво зменшує ефективність використання ресурсів. Наприклад, кошти не можна буде використати на:

• розвиток власного бізнесу;
• ремонт нерухомості;
• допомогу родичам;
• погашення кредитної заборгованості;
• купівлю транспортних засобів;
• самостійних інвестицій;
• заощадження на випадок непередбачуваних обставин.

Всі перелічені цілі стимулюють економічний розвиток не менше визначених в законопроекті. І в окремих випадках можуть бути суттєво більш значущі для фінансового становища учасника порівняно з переліченими в законопроекті.

Одночасно з цим, обмеження будуть формувати попит на схеми виведення коштів шляхом фіктивної оплати за навчання/лікування чи купівлі нерухомості з подальшим продажем. Звісно це буде включати комісію посередника та зменшувати кінцеву суму в розпорядженні учасника Фонду, що протирічить цілі Фонду.

Будь-які обмеження на використання ускладнюватимуть регулювання та збільшуватимуть трансакційні витрати контрагентів. В той же час більш позитивний ефект саме від “цільових виплат” для учасників Фонду та економіки не гарантований.

Обсяги виплат, які можна очікувати

При наступних умовах:

• збереження поточної моделі відрахувань у розмірі двох МЗП щороку на одного учасника;
• щорічному приросту МЗП на 8-12%. Що передбачає досягнення таргету інфляції в 5% ± 1% та збереження історичної залежності збільшення МЗП відносно інфляції. Так, середньорічний приріст МЗП за останні 20 років склав 26%. Тобто МЗП зростає в середньому вдвічі вищими темпами за споживчу інфляцію;
• номінальній дохідності інвестицій в 9%. 5% інфляції відповідно до таргету та 4% реальної дохідності. Виходячи з того, що за останні 14 років щорічна дохідність ОВДП в середньому перевищувала інфляцію на 5,4%. Це за вирахуванням двох суттєвих криз 2008 та 2015 рр., припустимо що в майбутньому вони не будуть настільки суттєві, але все таки зменшеть реальну дохідність ОВДП;
• довгостроковій девальвації гривні на рівні споживчої інфляції, що виходить з залежності яка простежується з часу введення гривні в обіг. Враховуючи лібералізацію валютного ринку та покращення фінансової системи візьмемо девальвацію гривні відносно долара на рівні нижнього порогу таргету НБУ по інфляції – 4%.

Перша виплата за нашими розрахунками складатиме $12 тис. на особу, що збігається з розрахунками уряду в $10 тис. (Рис. 3). Виплати будуть поступово приростати в подальшому. Зростання пов’язане з випереджаючим ростом МЗП над інфляцією.

Рис 3. Обсяг виплат з фонду

Варто враховувати, що цінність коштів буде зменшуватися з ростом вартості активів. Наприклад, відносно вартості нерухомості, $12 тис. у 2037 році будуть менш суттєвими ніж аналогічна сума сьогодні.

Якщо провести бектест аналогічного Фонду, який би розпочав функціонування у 2003 році, то перші виплати, які б відбулися минулого року склали б $5 тис. Вагома, але не кардинальна виплата, яка б стримувала еміграцію, а це одна з цілей що вказується в законопроекті.

Головні складові ефективності Фонду

В підсумку, для досягнення мети та цілі Фонду необхідно покращити запропоновану в законопроекті систему наступним чином:

1. Закріпити чіткі надходження Фонду, які не прив’язано до фіксованих сум. Це в періоди економічного буму дозволить збільшити відрахування до Фонду, що в подальшому збільшить також обсяги виплат. В той же час зменшить фіскальні ризики Держбюджету у кризові роки.
2. Забезпечити конкурентну систему інвестиційного управління активами Фонду. Залучення декількох управляючих, зменшить корупційні ризики та забезпечить вищу конкуренцію на ринку і буде стимулювати підвищення дохідності як результат конкуренції між управляючими.
3. Сфокусувати інвестиції фонду на закордонних ринках. Це дозволить підвищити дохідність і збільшити виплати учасникам; уникнути ризику “паразитування” Держбюджету на активах Фонду та дестабілізації ринку державних облігацій; створить стимули для розвитку індустрії інвестиційного управління в Україні.